За останній місяць Росія посилила ядерний шантаж щодо України. Українські та світові експерти попереджають про загрозу застосування тактичної ядерної зброї. Отже, ми підібрали матеріли, що містять знання про наслідки ядерної хвилі, принципи дії тактичних ядерних боєприпасів, наслідки для населення та дії, щоб урятуватися.

(все про ядерну зброю пояснював вчитель фізики, YouTube-блогер, автор підручників, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine Віктор Павло)

Отже, що таке тактична ядерна зброя?

Ядерна зброя (ЯЗ) поділяється на стратегічну й тактичну, залежно від потужності ядерного боєприпасу. Вважається, що межа між тактичною та стратегічною ядерною зброєю — 100 кілотонн. Тобто, потужність тактичного ядерного боєприпасу співмірна з потужністю звичайного тротилу. Отже, бомба у 100 кілотонн має такий самий вихід енергії, як звичайна тротилова бомба у 100 000 тонн.

Що менша ядерна боєголовка, то менший радіус ураження.

Якими шляхами можна доставити ядерну зброю в місце ураження?

Скинути з літака (так було в Хіросімі та Нагасакі) або запустити з корабля.

Запустити з крилатою ракетою типу Калібр, Іскандер.

Устаткувати ядерною боєголовкою звичайний артилерійський снаряд. Наприклад, радянська система Калібр 152 мм може нести ядерний заряд потужністю 0,4 кілотонни. Гармата з калібром 203 мм може вдарити ядерним зарядом 0,8 кілотонни. А гармата Тюльпан з калібром 240 мм може вдарити зарядами аж до 2 кілотонн. Щодо дальності можливого ураження цілі, то найбільш потужні гаубиці можуть стріляти на відстань близько 40 кілометрів.

Який радіус ураження тактичною ядерною зброєю?

Радіус ураження тактичного ядерного озброєння потужністю 0,4 кілотонни — близько 15 кілометрів. Але це не означає, що в цьому радіусі все буде випалено дотла. Якщо людина перебуває поза 15-кілометровою зоною, вона залишається ціла-здорова, а військові можуть продовжити там воювати.

Як змоделювати ядерний вибух онлайн

На ресурсі NUKEMAP https://nuclearsecrecy.com/nukemap/ можна обрати місто, потужність ядерного заряду та змоделювати в онлайн-режимі ядерний вибух саме на конкретній місцевості. Буде чітко видно всі зони ураження та шанси на виживання залежно від того, наскільки ви далеко чи близько від епіцентру вибуху.

 

Наземний ядерний вибух. Основні фактори ураження:

  • Ударна хвиля: 50% енергії від вибуху піде саме на неї. У радіусі кількох кілометрів будуть зруйновані навіть найбільші чи найзахищеніші споруди (ДЗОТи, бункери, висотні будівлі).

  • Радіоактивне зараження. Воно є особливістю саме наземного вибуху. З грунту, що вилетів у повітря після детонації заряду, формується воронка. Цей грунт містить радіоактивні речовини. Після вибуху там з’явиться цілий букет елементів: цезій, йод… До слова, йод шкідливий тим, що накопичується в щитоподібній залозі людини й може її зруйнувати. Саме тому для профілактики буде сказано прийняти в конкретний проміжок часу препарат «Калію йодид». Він насичить собою щитоподібну залозу й не дасть поглинути радіоактивний йод. Важливо: дочекайтеся вказівок влади та в жодному разі не займайтеся такою профілактикою самостійно.

  • Світлове випромінювання. Не настільки страшне, як під час повітряного вибуху. Більшу частину світлового випромінювання приймуть на себе будівлі.

  • Радіоактивний пил. Людям треба конче захистити органи дихання, аби цей пил не потрапляв усередину організму, адже так відбуватиметься його зараження.

  • Проникаюча радіація. Її вплив дуже швидко припиняється після наземного вибуху — поглинається, в основному, найближчими будівлями.

  • Радіоактивний дощ. Багато пилу піднімається в повітря та викликає конденсацію водяної пари над землею. Починаються надзвичайно отруйні радіоактивні опади, від яких будь-що треба сховатися.

! Якщо вас застав наземний ядерний вибух, для порятунку необхідно сховатися  і чекати, доки радіоактивне зараження вщухне. Тобто, коли розпадеться більшість радіоактивних елементів. Уже через 10–12 годин рівень радіації спаде в рази, тож якщо ви перебували в поганому укритті й поряд є краще — варто туди перебратися. А через одну-дві доби вже можна буде виходити з укриття для евакуації. Якщо ж ви хочете жити/воювати на цій території, треба буде зачекати ще як мінімум 7–10 діб.

 

Ядерний вибух у повітрі. Основні фактори ураження

Він використовується тоді, коли необхідно уникнути радіоактивного зараження місцевості — наприклад, для продовження на ній бойових дій.

  • Світлове випромінювання. Дуже потужне саме під час детонації ядерної бомби в повітрі — зазвичай це висота 1,5–2 кілометри. Осліплює всіх і все навкруги. Це той випадок, коли «день може настати посеред ночі».

  • Ударна хвиля. Поширюється на більшу відстань, ніж під час наземного вибуху, але не настільки руйнівна.

  • Проникаюча радіація. Вона складається з гамма-випромінювання та потоку нейтронів. Від гамма-променів людину можуть добре захистити важкі метали. Наприклад, якщо сховатися за листом свинцю товщиною 1–2 см чи 3-сантиментрової сталі, це поглине половину гамма-випромінювання. Отже, військові, які під час вибуху перебувають у танках, добре захищені від впливу гамма-променів. Із нейтронами складніше. Ці підступні частинки не мають електричного заряду, їх не відштовхує ядро атома. Тож нейтрони проникають одразу в ядра атомів тієї ж броні чи інших речовин та цим перетворюють їх на радіоактивні ізотопи. Ця вторинна радіоактивність дуже шкідлива. Як же людям захищатись від нейтронів? Потрібно використовувати легкі елементи — наприклад, берилій. До речі, звичайна вода теж чудово поглинає та уповільнює нейтрони.

  • Електромагнітний імпульс. Це своєрідна суперблискавка. Вся електроніка виходить з ладу під дією цього імпульсу, особливо напівпровідникова.