Складно відшукати регіон України, де б свого часу не реєстрували випадки виникнення сибірки. Проте час від часу на території тих чи інших неблагополучних пунктів, попри весь комплекс запобіжних заходів, трапляються випадки захворювання тварин на сибірку із загрозою для населення країни. Перш за все, це пов'язано з наявністю старих неналежно убезпечених захоронень тварин, що створює постійну потенційну загрозу появи хвороби серед тварин і людей.

Останній випадок захворювання тварин на сибірку на території Великоандрусівської територіальної громади, було зареєстровано в 1966 році.

Сибірка  -  гостре,   особливо   небезпечне   інфекційне захворювання  всіх  видів сільськогосподарських,  домашніх і диких тварин,  а також людей.

  Збудник сибірки існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій:

  • вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати «капсулу». Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов  ( t не нижче 12 °С) збудник утворює спору.
  • спорова форма може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність.

                Основним джерелом  сибірки  є  хвора  тварина,  яка   виділяє збудника  в  зовнішнє середовище  з  сечею,  фекаліями,  молоком, кров'янистими виділеннями ще до того,  як з'являються  характерні клінічні ознаки.

На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі.

              Беручи до уваги те, що основний спосіб зараження тварин - аліментарний (через корм і воду), а чинниками передачі збудника слугують контаміновані споровими формами збудника об'єкти довкілля (гній, підстилка, корми, приміщення, предмети догляду за тваринами, продукти і сировина тваринного походження, грунт), запобіжні заходи, першою чергою, спрямовані на недопущення потрапляння збудника у довкілля та їхньої подальшої контамінації споровими формами патогенного мікроорганізму

Підстави підозрювати сибірку:  раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після грунтових робіт, сильних злив і паводків.
 Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни. Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.

              У разі захворювання чи загибелі тварини, потрібно викликати дільничного лікаря чи фельдшера ветеринарної медицини, для встановлення попереднього діагнозу, а у разі підозри захворювання тварини на сибірку  може бути обґрунтуванням для проведення негайних профілактичних заходів, однак кінцевий діагноз має бути підтверджений лабораторними дослідженнями.

 У лабораторію Держпродспоживслужби для  дослідження  направляють  вухо тварини,  що загинула,  яке відрізається з тієї сторони,  на якій лежить тварина.

  Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений!

 

Охорона людей від зараження сибіркою.

 

Здебільшого люди інфікуються сибіркою при стриженні овець, знятті шкіри із загиблої або вимушено забитої тварини, поїданні недовареного чи недосмаженого м’яса хворих тварин. Найвища небезпека виникає при маніпуляціях із трупом загиблої тварини та під час вимушеного забою хворих тварин.

З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:

  • купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;
  • дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса,м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини;
  • виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;
  • забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних працівників.

 

Комплекс заходів проти сибірки включає:

 

  1. Профілактичну вакцинацію всього сприйнятливого поголів'я і убезпечення тварин від зараження.
  2. Контроль  за проведенням робіт з огородження і дотримання у відповідному санітарному стані  біотермічних   ям, скотомогильників,  окремих  старих  місць   поховань   тварин. Чіткий  облік  та паспортизація всіх чинних і законсервованих місць поховань тварин.
  3. Передзабійний   огляд   тварин   і    ветеринарно-санітарну експертизу  продуктів  забою,  у випадку вимушеного забою тварин - обов'язкове проведення лабораторних досліджень.
  4. Суворе  дотримання  ветеринарно-санітарних  вимог  під  час проведення  агромеліоративних,   будівельних   та   інших   робіт, пов'язаних з переміщенням грунту.
  5. У випадку  виникнення захворювання - здійснення своєчасної діагностики,  проведення протиепідемічних заходів,  карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції  і  ліквідації  епізоотичного  вогнища,  знищення  шляхом спалювання  забрудненої  збудником  продукції,  трупів тварин,  що загинули від сибірки або вимушено забиті,  інактивації збудника  в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території.

 

При виявлені будь-яких ознак незвичної поведінки тварини або у випадку загибелі терміново повідомляти дільничного лікаря ветеринарної медицини на місцях.

   Дотримання зазначених вище вимог забезпечить можливість уникнути виникнення захворювання.

 

 

 

Світловодсько-Великоандрусівський відділ

Головного управління

Держпродспоживслужби в Кіровоградській області